Безпечне місце для пошуку відповідей 
про життя та Бога
Безпечне місце для пошуку відповідей про життя та Бога
Подобається:  
Поділитися:  

Щось

Це продовження до статті Чи було колись Нічого?

Якщо колись існувало Абсолютне Ніщо, то Абсолютне Ніщо існувало би і зараз. Але оскільки є щось (ти, наприклад), то це означає, що Абсолютне Ніщо ніколи не існувало.

Тому ніколи не було часу, коли б існувало Абсолютне Ніщо. Саме тому завжди було щось. Але що? Якщо повернутися на самий початок, що було тим, що мало існувати? Чи того «щось» було багато, чи може воно було одне? І на що воно було схоже, судячи з того, що є зараз?

Спочатку з’ясуємо проблему кількості. Знову уявімо собі нашу велику темну-претемну ізольовану кімнату. Уявімо, що у ній є десять тенісних м’ячів.

Що ж буде відбуватися далі? Зачекаємо рік. А що у кімнаті? Все ще десять тенісних м’ячів. Бо ж не існує жодної іншої сили. А ми знаємо, що десять звичайних тенісних м’ячів, неважливо скільки пройде часу, не можуть створити нових м’ячів. Чи взагалі що-небудь.

А якщо б в кімнаті було шість тенісних м’ячів? Чи змінило б це щось? Не дуже. А що якби був мільйон тенісних м’ячів? Все ще без змін. Все, що у нас буде в кімнаті – це тенісні м’ячі, незалежно від кількості.

З цього можна зробити висновок, що кількість не має значення. Якщо ми повернемося у час на самий початок, то кількість не матиме значення. Чи матиме?

Приберемо тенісні м’ячі, а поставимо курку. Зачекаємо рік, що ж буде у кімнаті? Все ще одна курка, правда? А що, якщо в кімнату поставити курку і півня? Пройде рік і що ми отримаємо? Цілу купу курчат!

Отже кількість має значення, ЯКЩО в кімнаті є щонайменше дві речі, які можуть створити третю річ. Курка + півень = курчатко. Але кількість не матиме значення, якщо йде мова про якісь дві речі, які не можуть створити третьої. Тенісний м’яч + футбольний м’яч = ніщо.

Тому питання не так кількості, як якості. Яку якість має оте Щось? Чи може воно створювати інші речі?

Повернімося до наших курей, але цього разу будемо прискіпливішими, бо так мало би бути на самому початку. У нас у кімнаті є курка і півень. Вони далеко одне від одного, занурені у небуття. Чи дадуть вони потомство?

Ні. Чому? Тому що немає необхідного середовища. В кімнаті немає нічого окрім курки і півня. Немає повітря, щоб дихати і літати, немає землі, щоб ходити, немає поживи для них, щоб жити. Вони не можуть їсти, ходити, літати і навіть дихати. Їхнє середовище абсолютно порожнє.

Тому кури відпадають. Кури не можуть існувати чи розмножуватися без певного середовища. Якщо би було якесь середовище, вони могли б вивести нових курчат. І навіть видозмінитися під впливом того середовища, – як би дивно воно не звучало. У щось середнє між видрою і жирафою.

Але у нас є кімната без будь-якого середовища. Тому нам потрібне Щось, що могло би існувати без середовища. Щось, що не потребувало би повітря, їжі чи води для існування. Це уже виключає будь-яку живу істоту на землі.

Я як щодо неживих предметів? Так, дійсно, їм не потрібно середовища для її існування. Але тоді ми заходимо у той же глухий кут, що і з тенісними м’ячами. Нежива матерія не може створити нічого. Скажімо замість десяти тенісних м’ячів у нас буде трильйон молекул водню. Що станеться тоді? Пройде час, а у нас все ще буде трильйон молекул водню і нічого більше.

Якщо ми говоримо про неживу матерію, подумаймо про те, що необхідно для виникнення. Чи чув ти колись про Великий Андронний Коллайдер? Науковці проводили різні експерименти, намагаючись створити матерію. Андронний Коллайдер – це великий тунель, що простягається на багато кілометрів, у якому атоми розганяються до надзвукової швидкості, а тоді стикаються один з одним, щоб створити найменшу частинку. Усе це для того, щоб отримати найкрихітнішу мікроскопічну частинку матерії.

Що це нам говорить? Що наш приклад з десятьма тенісними м’ячами не аж так легко створити, як здається. На це знадобилось би КОЛОСАЛЬНА кількість енергії, щоб створити хоча б один м’яч з нічого. А нічого – це все, що у нас є. У кімнаті немає нічого.

Тож якийсь підсумок? Щось, що існувало напочатку має бути здатним існувати без залежності від будь-чого. Воно має бути цілком і повністю самодостатнім. Бо напочатку було лише воно. І йому не потрібно було ніяке середовище для існування.

По-друге, наше Щось, що існувало напочатку, має мати здатність творити щось інше, окрім себе. Якщо би воно цього не могло, то зараз те Щось було би єдиним на світі. Але сьогодні існує ще щось. Ти, наприклад.

По-третє, для того, щоб створити Ще Щось з нічого, потрібно величезна кількість енергії. Тому те Щось повинно мати велику силу у своєму розпорядженні. Якщо нам потрібен довжелезний тунель і майже уся енергія, яку ми тільки можемо виробити, щоб створити лише найменшу частинку, скільки енергії знадобиться, щоб створити матерію у Всесвіті?

Вернімося до нашої кімнати. Уявімо, що у нас є особливий тенісний м’яч. Він може створювати інші тенісні м’ячі. У нього є достатньо необхідної сили і енергії. А ще, – він повністю самодостатній, не потребує нічого для існування. Він – єдина річ, що існує. Нехай цей один тенісний м’яч, буде наше Вічне Щось.

Уявімо, що цей тенісний м’яч створить ще один тенісний м’яч. Котрий із них буде більшим по відношенню до ЧАСУ? М’яч №1. Бо він – Вічне Щось. Він існував завжди. Однак, м’яч №2 з’явився через дію м’яча №1. Тому один м’яч обмежений у часі, а інший – необмежений.

Котрий із м’ячів буде більшим по відношенню до СИЛИ? Знову м’яч №1. У нього є здатність створити м’яч №2 з нічого, а це означає, що у нього також є здатність знищити м’яч №2. Тому у м’яча №1 є значно більше сили, ніж у м’яча №2. Більше того, увесь час існування м’яча №2 буде залежати від м’яча №1.

Але ти скажеш, а що якщо м’яч №1 поділиться силою з м’ячем №1? Щоб м’яч №2 також мав би змогу знищити м’яч №1. Але тоді м’яч №2 був би більшим за м’яч №1, чи не так?

Тут знову натрапляємо на проблему. Якщо м’яч №1 поділився би частиною своєї сили з м’ячем №2, це все ж була би сила м’яча №1. Виникає запитання: чи може м’яч №1 знищити самого себе? Ні. Бо для того, щоб м’яч №1 міг користуватися своєю силою, йому, перш за все, необхідно існувати.

А по-друге, м’яч №1 настільки потужний, що може здійснити будь-яку дію. Але при цьому м’яч №1 не може перестати існувати, тому і не може знищити самого себе.

М’яч №1 не може бути знищеним, тому що м’яч №1 ніколи не був створеним. Він – Вічне Щось. Він є існуванням як таким. Це життя, безкінечне життя. Щоб знищити м’яч №1 має бути щось більше за нього. Але ніщо не більше за м’яч №1, і ніщо ніколи не буде більшим за нього. М’яч №1 існує незалежно від чогось. Тому жодна інша сила не може його змінити. У нього не буде кінця, тому що не було і початку. Він такий яким є і змінитися не може. Він не може перестати існувати, бо БУТТЯ – це він сам. В цьому розумінні він недоторканий.

Отже, ми бачимо наступне: Щось, що було на самому початку, завжди буде більшим за Щось Інше, яке воно створить. Наше Щось існує саме по собі. Щось Інше, проте, потребує Наше Щось, щоб існувати. Тому Щось Інше має потребу. А отже воно підвладне Нашому Щось, і так буде завжди, бо Вічне Щось не потребує нічого.

Вічне Щось може бути здатним створити Щось Інше, схожим на Себе у якось сенсі, але, незважаючи ні на що, Щось Інше завжди буде відмінним від Вічного Щось. Вічне Щось завжди буде більшим по відношенню до часу і сили. Отож, Вічне Щось не може створити Щось рівнозначне Собі. Вічне Щось існувало завжди. Воно Саме може існувати незалежно від будь-чого.

Хочеш дізнатися більше про Вічне Щось? Тисни: Хтось.

 Як розпочати стосунки з Богом
 У мене є запитання чи коментар...
Поділитися з друзями:  

TOP