Як пояснити усе, що відбувається у світі? Розгул насильства, ненависті, звірства Ісламської Держави, сексуальне рабство, численні вбивства, бідність?
Підсвідомо ми часто запитуємо себе чому так відбувається. Але в реальності у кожного своє життя і свої клопоти, щоб часто мучити себе думками ЧОМУ все так жахливо у світі?
Але тоді трапляється щось, що мовби заставляє нас прокинутися. Наші батьки розлучаються. Дівчинку з сусіднього будинку викрадають. Родичу ставлять діагноз «рак». Якийсь час нас це хвилює, але потім ми часто занурюємося у несприйняття, допоки не станеться нове лихо. «Тут щось негаразд. Щось дуже-дуже неправильно. Життя мало би бути зовсім іншим»!
Але ЧОМУ у житті стільки зла? ЧОМУ наш світ не може бути кращим?
Відповідь на запитання «ЧОМУ» можна знайти у Біблії. Але таку відповідь люди зазвичай не бажають чути: світ навколо нас є таким, бо ми, у певному сенсі, самі на нього напросилися.
Дивно звучить?
Що або хто може змінити цей світ? Що або хто може гарантувати, що життя стане безболісним для усіх, завжди?
Бог може. Бог здатний таке зробити. Але Він цього не робить. Принаймні зараз. Як результат ми починаємо злитися на Нього. Ми кажемо: «Бог, мабуть, не всемогутній і не люблячий. Інакше світ був би іншим»!
Ми кажемо так, надіючись, що тоді Бога замучать докори сумління і Він щось змінить. Ми надіємось, що зможемо маніпулювати Богом, зробивши Його винним у жорстокості світу.
Але Його це не турбує. ЧОМУ?
Бог зараз не змінює світ, бо просто дає нам те, що ми у Нього попросили: світ, у якому можна жити без Бога.
Пригадуєте історію з Адамом і Євою? Вони з’їли «заборонений плід». Той плід – це ідея, що можна нехтувати тим, що Бог дав чи сказав їм, і придумати собі життя без Бога. Адам і Єва понадіялись самим стати богами, без Бога. Вони повірили в те, що є щось цінніше у Всесвіті за Бога, щось цінніше за особисті стосунки з Ним. І нинішній наш з вами світ – це результат того їхнього вибору.
Їхня історія – це і наша історія, хіба ні? Хто, бодай раз у житті, не думав собі: «Боже, я думаю, що зможу впоратися без Тебе. Цього разу я сам дам собі раду».
Ми усі пробували влаштувати своє життя без Бога. Чому ми так чинимо? Можливо тому, що ми усі купилися на брехню, що у житті може бути щось ціннішим за Бога. У кожного це різні речі, але їх усіх об’єднує одна думка: «Бог не є найважливішим у житті, я зможу прожити і без Нього».
Як же Бог реагує на таке?
Він дозволяє це. Багато людей на собі відчувають болісні наслідки свого вибору або вибору інших людей, які йдуть всупереч Божому наміру...убивства, зґвалтування, заздрість, брехня, шахрайство, наклепи, розпуста, викрадання дітей тощо. Усе це можна пояснити, що люди, які чинять таке, не дозволяють Богові бути присутнім в їхньому житті. Вони живуть собі так, як знають, завдаючи болю і собі та іншим.
Що думає про це все Бог? Він не зловтішається з нас. Більше того, Він наближається до нас, сповнений співчуття, у надії, що ми повернемося до Нього і Він зможе дати на справжнє життя. Ісус сказав: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я заспокою вас»!1 Але не всі люди бажають цього. Ісус це прокоментував так: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли»!2 Ісус усюди говорить про важливість особистих стосунків з Ним: «Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя».3
Але що робити, коли життя несправедливе до нас? Що робити з усіма тими труднощами, які спричинили не ми, а інші? Коли ми відчуваємо себе жертвою, то корисно згадати, що Бог сам перетерпів жахливі муки від дій інших людей. Бог, як ніхто, може зрозуміти труднощі у твоєму житті.
Немає нічого болючішого на світі, ніж те, що переніс Ісус, коли Його покинули друзі, висміювали ті, хто у Нього не вірив, коли його катувати перед розп’яттям, а тоді прибили до хреста, ганебно перед усіма людьми, коли Він помирав, задихаючись. Він створив нас, але дав людям свободу зробити таке, щоб сповнити Писання і звільнити нас від гріха. Це не було несподіванкою для Ісуса. Він знав, що має статися і що Йому доведеться перетерпіти. «Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьох, і на дорозі їм сповістив: Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його…І поганам Його вони видадуть на наругу та на катування, і на розп'яття, але третього дня Він воскресне»!4
Уяви собі як це знати наперед усе жахливе, що має статися з тобою. Ісус пережив психологічні і душевні муки. Тієї ночі, коли Його мали заарештувати, Він пішов помолитися, взявши з собою декількох друзів. «І, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити. Тоді промовляє до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною…І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте, не як Я хочу, а як Ти…»5 І хоча Ісус довіряв оцим трьом своїм друзям, вони не розуміли глибини його мук, бо коли Ісус вернувся з молитви, то вони собі позасинали. Ісус знає як це терпіти біль і велику тугу наодинці.
Ось як підсумував це Іван: «Він в світі був, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його. До своїх Він прибув, та свої відцурались Його. А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його».6 «Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся. Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне».7
Без сумніву, у світі є багато болю і страждань. Дещо можна пояснити егоїзмом чи ненавистю. Дещо навіть не піддається обґрунтуванню. Але Бог пропонує нам Себе. Бог дає нам знати, що Він також перетерпів життя і знає наш біль і наші потреби. Ісус сказав Своїм учням: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!»8 Завжди знайдуться причини для страху, тривоги, але Бог може дати Свій мир, який є більшим за будь-які проблеми у нашому житті. Він, зрештою, Бог, Творець. Той, Хто існував завжди. Той, Хто створив Всесвіт одним лише словом.
Та навіть з усією Його силою, Він також Той, Хто знає нас особисто. Навіть найменшні, неважливі деталі нашого життя. І якщо ми довіримо Йому наше життя, покладемось на Нього, то навіть, якщо стикнемося з труднощами, будемо у безпеці з Ним. Ісус сказав: «Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг»!9 Він пережив наш найбільший страх – смерть, та Він подолав її. Він може провести нас крізь труднощі цього життя, а потім привести до кращого, вічного життя, якщо ми повіримо у Нього.
Ми можемо обрати прожити наше життя з Богом або без. Ісус молився отак: «Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти. Я ж Ім'я Твоє їм об'явив й об'являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них»!10
Можливо, ти і далі запитуєш себе: «Чому життя таке важке»? Без Бога люди легко сповнюються ненавистю, нетерпимістю, хтивістю, убивством. Ісус сказав: «Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали».11 Щоб дізнатися як розпочати особисті стосунки з Богом, натисни тут: Пізнати Бога особисто.
| ► | Як розпочати стосунки з Богом |
| ► | У мене є запитання чи коментар... |
(1) Матвія 11:28 (2) Матвія 23:37 (3) Івана 8:12 (4) Матвія 20:17-19 (5) Матвія 26:37-39 (6) Івана 1:10-12 (7) Івана 3:17,16 (8) Івана 14:27 (9) Івана 16:33 (10) Івана 17:25,26 (11) Івана 10:10
