Безпечне місце для пошуку відповідей 
про життя та Бога
Безпечне місце для пошуку відповідей про життя та Бога
Подобається:  
Поділитися:  

Ким був ісус?

Ця стаття – це короткий підсумок життя Ісуса Христа. Ці уривки взято першоджерела – Євангелія від Івана, що у Біблії, без додавання будь-яких коментарів. Тут ти дізнаєшся про точний виклад біографії Ісуса, його життя, смерті воскресіння, а також чому Його життя стосується тебе.

Івана 3
Був собі чоловік на ім’я Никодим. Він був юдейським начальником, фарисеєм. Однієї ночі він прийшов до Ісуса поговорити. «Учителю», – сказав він, – «Знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде».

Ісус відповів і до нього сказав: «Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства».

«Що це означає?», – вигукнув Никодим, – «Як може людина родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утроби своїй матері знову й родитись»?

Ісус відповів: «Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже. Люди можуть давати життя іншому тілу, але Святий Дух дає народження духовного життя. Не дивуйся тому, що сказав Я тобі: «тобі необхідно родитись згори». Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так само ти не можеш пояснити як люди можуть народитись від Духа».

«Як це статися може?» – запитав Його Никодим.

Ісус відповів і до нього сказав: «Ти учитель ізраїльський, то чи ж цього не знаєш? Ніхто не сходив на небо, тільки Той, Хто з неба зійшов, Людський Син, що на небі. Кожен, хто вірує в Нього матиме вічне життя.

Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся. Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто ж не вірує, той вже засуджений, що не повірив в Ім'я Однородженого Сина Божого».

Івана 1
Споконвіку було Слово [Ісус],
а Слово в Бога було,
і Бог було Слово.
Воно в Бога було споконвіку.
Усе через Нього повстало,
і ніщо, що повстало, не повстало без Нього.
І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.
А Світло у темряві світить,
і темрява не обгорнула його.

Він прийшов у світ, який Він створив, але світ не пізнав Його. До Своїх Він прийшов, та свої відцурались від Нього. А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати. Вони народилися вдруге – не від людини, але від Бога.

І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця.

Івана 5
Багато слабих, сліпих, кривих, сухих, лежали на вулиці. І був там один чоловік, що тридцять вісім років був недужим. Як Ісус його вгледів, то знав, що той хворіє уже довгий час.

Тоді каже йому Ісус: «Уставай, візьми своє ложе і ходи»!

І зараз одужав оцей чоловік! Він згорнув своє ложе і почав ходити! Але того дня була субота і це не сподобалося юдейським начальникам. Тому сказали вони уздоровленому: «Ти не можеш працювати в суботу! Закон не дозволяє тобі носити оте ложе»!

А він відповів їм: «Хто мене вздоровив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє та й ходи».

«Хто той чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє та й ходи?» Запитали вони його. Тоді він сказав їм, що його зцілив Ісус.

І тому зачали юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу. А Ісус відповів їм: «Отець Мій працює аж досі, працюю і Я».

І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним.

Івана 6
Ісус незабаром побачив, що за Ним ішла безліч народу. Тоді Ісус говорить Пилипові: «Де ми купимо хліба, щоб вони поживились»? Він же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити.

Пилип Йому відповідь дав: «Навіть якби ми працювали два місяці, ми не заробили стільки, щоб купити усім їм хліба»!

Говорить до Нього Андрій, брат Симона Петра: «Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві рибини, але що то на безліч таку»!

Ісус відказав: Скажіть людям сідати! Тож вони посідали на траві (там було близько 5000 людей). Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб. І їли скільки хотіли вони.

І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: «Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло». І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились із п'яти ячних хлібів.

«Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились. Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець».

Сказали ж до Нього вони: «Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі»? Ісус відповів і сказав їм: «Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав».
«Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме». Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня».

Івана 7
А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: «Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене, кожен, хто вірує у Мене хай прийде та й п'є! Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із його серця». (Кажучи «ріки живої води», Він мав на увазі Духа, який дасться кожному, хто повірить в Ісуса. Але Дух ще не зійшов, бо не був бо Ісус ще прославлений».)

А багато з народу, почувши слова ті, казали: Він справді пророк! Інші казали: Він Христос (тобто Месія).

Івана 10
І сказав Ісус: «Правду кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник. А хто входить дверима, той вівцям пастух».

Ті, хто почули таку ілюстрацію не зовсім її зрозуміли, тому Ісус пояснив детальніше:

«Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці. А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить. А наймит утікає тому, що він працює за гроші, і не дбає про вівці.

Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають. Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.

Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб знову прийняти його. Ніхто в мене життя не бере, Я віддаю його добровільно. Бо маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову.

А коли Я чиню так, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я у Отці»!

Івана 11
Був же хворий один, Лазар, що жив у Віфанії, зі своїми сестрами Марією та Мартою. Тож сестри послали вістку Ісусові, що Його дорогий друг тяжко хворий.

Але коли Ісус почув, що Лазар нездужає, то зостався два дні на тім місці, де був.

Після того говорить до учнів: «Ходімо знову в Юдею». Йому учні сказали: «Учителю, таж ось щойно юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш»?

Ісус відповів: «Наш друг Лазар заснув, то піду розбудити Його».

А учні сказали Йому: «Як заснув, то він, Господи, видужає». Вони думали, що Ісус справді говорить про сон, але Ісус мав на увазі, що Лазар помер. Тоді просто сказав їм Ісус: «Умер Лазар... Ходімо навідаємося до нього».

Як прибув же Ісус до Віфанії, то дізнався, що чотири вже дні як поховали Лазаря у гробі. Марта сказала Ісусові: «Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат. Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог»!

Промовляє до неї Ісус: «Воскресне твій брат»!

Відказує Марта Йому: «Знаю, що останнього дня він воскресне».

Промовив до неї Ісус: «Я воскресіння й життя. Хто вірує в Мене, хоч і помре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це, Марто»?

Вона ж каже Йому: «Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ від Бога».

Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: «Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат»!

А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то й розчулився Сам, і сказав: «Де його ви поклали»? Говорять Йому: «Іди, Господи, та подивися»!

І закапали сльози Ісусові. А люди, що стояли поруч казали: «Дивись, як любив Він його»! А дехто з них казали: «Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер»?

Ісус же був у жалобі знову, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь загороджував вхід. «Відваліть цього каменя», каже Ісус.

Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: «Уже, Господи чотири дні він у гробі. Буде сильний сморід».

Ісус каже до неї: «Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш»?

І відкотили тоді вони каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: «Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув. Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене». Тоді Ісус крикнув гучним голосом: «Лазарю, вийди сюди»! І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою… Ісус каже до них: «Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив». І багато людей, що були з Марією, повірили в Ісуса, коли побачили, що сталося.

А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив. Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: «Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить? Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують». Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

Івана 12
Багато людей повірили у Нього, навіть деякі з юдейських первосвящеників. Але вони боялися признатися, щоб їх не виключили із синагоги. Бо любили вони похвалу від людей більше, ніж похвалу від Бога.

Івана 13
Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу. Під час же вечері диявол укинув у серце синові Симона Юді Іскаріотському, щоб він зрадив Ісуса.

Через це затривожився духом Ісус і сказав: «Правду кажу вам, що один із вас зрадить Мене»! А Юда вийшов зараз же, хоч була вже ніч.

Івана 14
[Мова Ісуса] «Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте! Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви.

Ще недовго, і вже світ Мене не побачить, але ви Мене бачити будете, бо живу Я і ви жити будете! Коли я воскресну і житиму знову, того дня пізнаєте ви, що в Своїм Я Отці, а ви в Мені, і Я в вас. Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю Його, і об'явлюсь йому Сам».

Івага 15
[Мова Ісуса] «Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй! Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його. Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість! Так, вашій радості не буде меж!

Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив! Нема більшої любові за ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх.

Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас. Коли б Я серед них не вчинив був тих діл, яких не чинив ніхто інший, то не мали б гріха. Та тепер вони бачили, і зненавиділи і Мене, і Мого Отця. Та щоб справдилось слово, що в їхнім Законі написане: «Мене безпідставно зненавиділи»!

Івана 16
[Мова Ісуса] «Правду кажу вам, що ви будете плакати та голосити, а світ буде радіти. Сумувати ви будете, але сум ваш обернеться в радість! Так сумуєте й ви ось тепер, та побачу вас знову, і серце ваше радітиме, і ніхто радості вашої від вас не забере! Бо Отець любить Сам вас за те, що ви полюбили Мене та й увірували, що Я прийшов від Бога. Бо так, я прийшов від Бога у світ цей. І знов покидаю Я світ та й іду до Отця».

Івана 17
Після оцих слів Ісус очі Свої звів до неба й промовив:

«Прийшла, Отче, година, прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе. Бо Ти дав Йому владу над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому. І ось шлях до вічного життя – щоб пізнали Тебе єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його у світ.

Я прославив Тебе на землі, довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати. Тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав.

Я свідчив їм багато, доки був з ними у світі, щоб радість наповнила їх. Бо слова, що дав Ти Мені, Я їм передав, і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене. Але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу.

Та не тільки за цих апостолів Я молюся, а й за тих, що ради їхнього слова увірують у Мене через слово їхнє.

Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти. Я ж Ім'я Твоє їм об'явив й об'являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них»!

Івана 18
Промовивши це, Ісус вийшов із учнями Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад оливкових дерев, до якого ввійшов Він та учні Його. А Юда, що видав Його, знав те місце, бо там часто збирались Ісус і Його учні. Первосвященики і фарисеї дали Юді відділ війська та сторожу храму. І прийшли вони туди із смолоскипами, та з ліхтарями, та зі зброєю.

А Ісус, усе зрозумів, що з Ним статися має, виходить та й каже до них: «Кого ви шукаєте»?

Йому відповіли: «Ісуса Назарянина».

«Це Я», каже Ісус. (А Юда, що зрадив Його, стояв із ними). Солдати, воєначальник та сторожа храму арештувала зв’язала і заарештувала Ісуса.

Тоді Пилат, наставник римський, вийшов до них і сказав: «Яку скаргу приносите ви на Цього Чоловіка»?

Вони відповіли та й сказали йому: «Коли б Цей злочинцем не був, ми б Його тобі не видавали».

А Пилат їм сказав: «Візьміть Його, та й за вашим [юдейським] Законом судіть».

Юдеї сказали йому: «Лише за римським законом можна винести смертну кару».

(Так справдилось пророцтва Ісуса, якою смертю Він має померти).

Івана 19
Пилат звелів збичувати Ісуса, тобто побити канчуком. Вояки ж, сплівши з терну вінка, Йому поклали на голову, та багряницю наділи на Нього, і приступали до Нього й казали: «Радій, Царю Юдейський»! І били по щоках Його.

Тоді Пилат знову вийшов та й говорить до них: «Ось Його я виводжу Його до вас, щоб ви переконались, що провини ніякої в Нім не знаходжу».

І вивели Ісуса, у терновім вінку та в багрянім плащі. А Пилат до них каже: «Оце Чоловік»! Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: «Розіпни, розіпни»!

Пилат каже до них: «То візьміть Його ви й розіпніть, бо провини я в Нім не знаходжу»!

Відказали юдеї йому: «Ми маємо Закона, а за Законом Він мусить умерти, бо за Божого Сина Себе видавав»!

Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більше, і вернувся в преторій, і питає Ісуса: «Звідки Ти»?

Та Ісус йому не відповідав.

І каже до Нього Пилат: «Чому ти не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я владу розп'ясти Тебе, і маю владу Тебе відпустити»?

Ісус відповів: «Наді Мною ти жодної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було; тому більший гріх має той, хто Мене тобі видав».

Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: «Геть, геть із Ним! Розіпни Його!»! Тоді Пилат видав Ісуса на розп’яття.

І забрали вони Ісуса. І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Череповищем зване (по-єврейському «Голгофа»). Там вони і прибили Його до хреста.

Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писання, проказує: «Хочу пити»! Тут стояла посудина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом наповнивши, і на тростину її настромивши, піднесли до уст Його. А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: «Звершилось»! І, голову схиливши, віддав Свого духа…

Був же день Приготовлення, тож юдеї, щоб тіла на хрестах не зосталися в суботу, (важливо субота, бо була перед Пасхою) просили Пилата зламати голінки розп'ятим, і зняти.

Тож прийшли вояки й поламали голінки першому й другому, що розп'ятий з Ним був. Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голінок Йому не зламали, та один з вояків списом бока Йому проколов, і зараз витекла звідти кров та вода.

Потім Йосип із Аріматеї, став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він, і взяв тіло Ісусове. Прибув також і Никодим, що давніше приходив вночі до Ісуса, і смирну приніс, із алоєм помішану, щось літрів із сто. І згідно з єврейськими звичаями тіло обробили пахощами та обгорнули плащаницею. На тім місці, де Він був розп'ятий, знаходився сад, а в саду новий гріб, що в ньому ніколи ніхто не лежав. Тож отут, через те, що надходило свято, вони поклали Ісуса, бо поблизу був гріб.

Івана 20
Рано вранці у неділю, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений. ож біжить вона та й прибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: «Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його»!

Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гробу пішли.Вони ж бігли обидва укупі, але другий той учень попереду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув. І, нахилившися, бачить лежить плащаниця… Але він не ввійшов.

Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і входить до гробу, і плащаницю оглядає, що лежала, і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащаницею, але осторонь, згорнена, в іншому місці. Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, і ввірував. Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих. І учні вернулися знову до себе додому.

А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу. І бачить два Анголи, що в білім сиділи, один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло.

І говорять до неї вони: «Чого плачеш ти, жінко»? Та відказує їм: «Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали».

І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус.

Промовляє до неї Ісус: «Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш»? Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: «Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візьму»!

«Маріє»! – Мовить до неї Ісус.

А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: «Раббуні»! (по-єврейському: «Учителю мій!»)

Говорить до неї Ісус: «Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм скажи: «Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого»!

Іде Марія Магдалина, та й учням каже: «Я бачила Господа»!

Того ж дня, дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв. Раптом з'явився перед ними Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: «Мир вам»!

І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа. Тоді знову сказав їм Ісус: «Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю»! Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: «Прийміть Духа Святого»!

А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус. Інші ж учні сказали йому: «Ми бачили Господа»!

А він відказав їм: «Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую»!

За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: «Мир вам»!

Потім каже Хомі: «Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий»!

А Хома відповів і сказав Йому: «Господь мій і Бог мій»!

Промовляє до нього Ісус: «Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували»!

Дізнайся, що пропонує тобі Ісус: Не просто сліпа віра

Уривки наведено з українського перекладу Біблії І. Огієнка

 Як розпочати стосунки з Богом
 У мене є запитання чи коментар...
Поділитися з друзями:  

TOP